Найбільше коштів на виборчу кампанію з-поміж чинних нардепів витратив Ярослав Москаленко (96-й округ). Згідно з його остаточним фінансовим звітом, ця сума становила 1 млн грн.
Про це повідомляє Громадський рух ЧЕСНО.
Найдорожчим голос виборця виявився для депутата ВРУ від БПП Ігоря Кононенка – понад 90 гривень.
Кампанію Геннадія Кривошеї частково фінансував брат нардепа й кандидата Леоніда Ємця та його помічник.
Віктор Романюк узагалі не подав фінансового звіту до окружної виборчої комісії, поклавшись на помічників.
Претендентами на 9 округів у Київській області стали 13 чинних парламентарів. На 94-й округ (Обухів, Васильків) претендували аж троє законотворців. Проте жоден з депутатів не втримав мандат, а майже вся область, окрім 90-го округу (Біла Церква), скорилася кандидатам від партії “Слуга народу”.
Яку ж ціну, згідно з офіційними звітами, заплатив кожен з кандидатів-нардепів, так і не ставши переобраним, з’ясував Рух ЧЕСНО.
Найбільше витратився кнопкодав і фігурант антикорупційних розслідувань (ФАР) Ярослав Москаленко. Він фінансував свою кампанію самотужки, вклавши майже 1,05 млн грн.
Москаленко програв журналістці “1+1” Ользі Василевській-Смаглюк, яку висунула в 96-му окрузі партія “Слуга народу”, з різницею у 24%. Загалом йому довірилися майже 16 тис. виборців.
Якщо поділити суму витрат на виборчу кампанію на кількість одержаних голосів, то ми дізнаємося, скільки коштував кандидату один голос виборця. Для Москаленка один голос обійшовся у 66 гривень.
Найбільші статті його видатків – виготовлення агітаційних матеріалів (майже 400 тис. грн) та реклама у ЗМІ (майже 380 тис. грн).
На другому місці за витратами опинився самовисуванець, гречкосій і фігурант низки антикорупційних розслідувань Ігор Кононенко. Саме його “Українська правда” називає “сірим кардиналом” БПП. Після поразки Петра Порошенка на президентських виборах він вийшов із БПП (нині – “Європейська солідарність“), пообіцявши дати дорогу молодим. Але ніхто “молодий” від “ЄС” у 94-му окрузі, куди подався Кононенко, не з’явився.
Останній рік Кононенко щедро “засівав” цей округ та піарився на державних субвенціях і коштах з обласного бюджету.
До виборчого фонду він вніс 1 млн грн власних коштів, з яких використав майже 836 тис. грн.
Для Кононенка голос виборця виявився рекордно дорогим з-поміж кандидатів-нардепів – 92 гривні. Проте ані піар на субвенціях, ані сотні тисяч гривень витрат на кампанію не допомогли йому вибороти таке жадане місце законодавця у Верховній Раді 9-го скликання.
Інформаційна атака Олександра Дубінського, висуванця партії “Слуга народу”, дала результати, і Кононенко не зміг утримати мандат, поступившись депутатським кріслом журналісту з різницею у 20 тисяч голосів.
Клони Кононенка забрали в нього понад 1000 голосів, але й вони не допомогли б, ураховуючи колосальний розрив між опонентами.
Понад половину бюджету кандидат витратив на ефірний час у медіа. 155 тис. грн заплатив за розповсюдження агітаційних матеріалів, 130 тис. – за їх виготовлення, 120 тис. – за розміщення агітації на білбордах та інших об’єктах зовнішньої реклами.
А колись, у не такому й далекому 2018 році, виборці могли відчути солодке щастя від Кононенка у вигляді торта до Дня села. Макет цього торта доступний для огляду в “Музеї виборчого трешу”.
Почесне третє місце з-поміж витрат, які не окупилися, посідають 400 тис. грн самовисуванця Віталія Гудзенка.
Гудзенко не один рік удавався до непрямого підкупу виборців. Від імені своєї громадської приймальні дарував солодощі, техніку для шкіл і дитсадків, за що навіть потрапив до місцевої Книги рекордів та вшанування.
Піарився нардеп і на субвенціях. Але, як і Кононенку, йому це не допомогло.
Кандидат зумів отримати понад 12 тисяч голосів. Для нього ціна голосу виборця становила 32 гривні.
Майже 330 тис. грн Гудзенко витратив з виборчого фонду на агітаційні матеріали, ще 44 тис. – на їх розповсюдження, решта витрат значно менші.
Руслан Сольвар є чи не найщедрішим гречкосієм на окрузі. Протягом двох каденцій у ВРУ він відзначився прогульництвом (пропускав засідання комітету) та став фігурантом антикорупційних розслідувань.
Чого лише варті брендовані його ім’ям повітряні кульки, солодощі, морозиво, концерти, де сцена прикрашена трьома великими банерам з фото кандидата, щоб глядачі не забули, кому дякувати! А ще ж секонд-хенд для виборців.
Але навіть витрачені на кампанію 296 тис. грн не допомогли кандидату вкотре зайти до парламенту.
100 тис. грн він вніс до виборчого фонду власних коштів, а ще на 200 тис. у Сольвара повірила Катерина Венеровська, яка була його довіреною особою на цих виборах.
Дві третини бюджету спрямували на друк агітаційних матеріалів, 60 тис. грн витратили на оренду обладнання та технічні засоби для агітації – імовірно, ідеться про сцену й техніку, яку використовували на концертах.
Нардепу Павлу Різаненку, який цього разу балотувався від “Голосу”, не вдалося втримати місце законотворця, попри те, що він двічі перемагав у 97-му виборчому окрузі, регулярно звітував на сайті Верховної Ради та мав зразкову відвідуваність сесій.
Кампанію він фінансував власними коштами, внісши 255 тис. грн на рахунок виборчого фонду, з яких витратив трохи більш ніж 252 тис.
Половина видатків припала на зовнішню рекламу на білбордах і сітілайтах тощо. За виготовлення агітаційних матеріалів та їх розповсюдження кандидат заплатив приблизно по 40 тис. грн.
Один голос виборця для Різаненка коштував 31 гривню.
Сергій Міщенко на минулих парламентських виборах набрав трохи більш ніж 38 тисяч голосів, цього разу – більш ніж удвічі менше.
Він є фігурантом журналістських антикорупційних розслідувань.
Сума витрат з виборчого фонду становить майже 170 тис. грн, які задекларовані як власні кошти кандидата.
З них 112 тис. грн витратили на рекламу на білбордах тощо. За 45 тис. грн опублікували агітацію у друкованих ЗМІ та трохи більш ніж 10 тис. пішло на друк агітаційних матеріалів.
Міщенку один голос виборця обійшовся у 9 гривень.
Самовисуванець Геннадій Кривошея витратив на агітацію понад 150 тис. грн. Причому трохи більш ніж 45 тис. грн – його власні кошти, а 105 тис. дали ще п’ятеро осіб.
Двоє з них – Олександр Левченко та Олександр Мотрунько – працювали оплачуваними помічниками нардепа Кривошеї.
Серед донорів були Сергій Шаповал, помічник на платних засадах нардепа Леоніда Ємця, який теж безуспішно балотувався від партії “Голос” у 221-му окрузі в місті Києві, та його брат Роман Ємець. Цікаво те, що жоден з них не фінансував кампанію самого кандидата Ємця.
Бюджет розійшовся здебільшого на друк агітаційних матеріалів, оренду технічного обладнання та публікації у ЗМІ.
Ціна одного голосу для Геннадія Кривошеї становила 33 гривні.
Від “Європейської солідарності” балотувався екс-“нарфронтівець”, кнопкодав Хвича Мепарішвілі, який відзначився щедрим гречкосійством на окрузі.
“Народний фронт” не зумів ефективно використати високу підтримку виборців і перемогу на минулих виборах. Частина нардепів-“нарфронтівців” шукала порятунку в мажоритарці, однак ані субвенційні кошти, ані зміна партійної належності, ані бюджет агітаційної кампанії не допомогли й Мепарішвілі.
Його кампанія фінансувалася виключно коштом самого кандидата. Загалом він вніс до виборчого фонду 150 тис. грн, а витратив 136 тис.
Третина витрат припала на зовнішню рекламу, трохи менше – на виготовлення друкованих матеріалів, близько 39 тис. грн – на агітацію у ЗМІ.
Голос виборця обійшовся Мепарішвілі у 34 гривні.
Юлій Мамчур витратив на кампанію приблизно 43 тис. грн. Він частково вніс власні кошти, 500 грн перерахувала мешканка Переяслава-Хмельницького Наталя Онищенко, ще 10 тис. надійшло від керівниці сільськогосподарських підприємств із Переяслав-Хмельницького району Марини Шеремети.
Найбільші статті видатків – виготовлення агітаційної продукції та реклама у ЗМІ.
Голос виборця коштував Мамчуру майже 13 гривень.
Михайло Гаврилюк після подій на Майдані здобув перемогу у 95-му окрузі. На минулих виборах він як представник “Народного фронту” набрав майже 19,5% голосів.
Гаврилюк, який пішов на ці вибори як самовисуванець, не вів активної кампанії й за перемогу не боровся, а, найімовірніше, мав просто розірвати патріотичне поле виборців як учасник Майдану.
Кампанія Гаврилюка була малобюджетною й офіційно коштувала 16 тис. грн.
За нього віддали голоси дещо більш ніж 500 людей. Його результат з-поміж нардепів, які змагались у мажоритарних округах, є одним з найгірших.
Один голос коштував Гаврилюку 31 гривню.
Андрій Немировський з-поміж нардепів у всій Україні посів 3-тє місце за кількістю залучених голосів. За нього проголосували 200 виборців.
Як і Гаврилюк, кампанії він не вів і витратив лише 10 тис. грн. Тому голос виборця коштував йому 50 гривень.
Хоча Ігор Мосійчук 17 липня опублікував відеозаяву про те, що знімає свою кандидатуру на користь телеведучого Олександра Дубінського, але останнім днем зняття з виборів було 9 липня, тому його прізвище залишилось у бюлетені й понад 400 виборців за нього проголосували.
Власних коштів Мосійчук не витрачав, а от на рахунок його виборчого фонду все ж надійшли 7 тис. грн від фізичної особи Андрія Дзюбенка. Імовірно, це саме той Дзюбенко, який 2014 року йшов до Верховної Ради за списком РПЛ під номером 94.
З виборчого фонду Мосійчука сплачено лише 3204 грн за виготовлення друкованих агітаційних матеріалів.
Вартість голосу для нього становила майже 8 гривень.
Віктор Романюк – єдиний кандидат-нардеп, котрий не подав звіту до ОВК. Телефоном він повідомив Рух ЧЕСНО, що витратив близько 50 тис. грн.
“Я це питання залишив на помічників. Якщо чесно, не знаю, чи подали звіт чи ні. Там з виборчого фонду ми оплачувати борди та поліграфію. Близько 50 тисяч гривень”, – сказав Романюк.
З його слів можна припустити, що для нього голос коштував орієнтовно 20 гривень.
Але це лише офіційні видатки, що здійснювалися з рахунку виборчого фонду. Крім цього, на виборах можуть бути й неофіційні витрати, які до звітів кандидатів не потрапляють.
Зазначимо, що, крім виборчих фондів самих мажоритарників від “Слуги народу”, на перемогу кандидатів від цієї політсили працювала й реклама всієї партії, яка підвищувала їхні рейтинги. Загалом партія витратила на парламентську кампанію близько 114 млн грн. Утім, як повідомляв Рух ЧЕСНО, не всі видатки “Слуги народу” було відображено у звіті партії.
