Смерть видатного музиканта з Білої Церкви: оприлюднено деталі моторошного вбивства (Відео)

Заповнені стадіони, сотні свідчень зцілень і десятки тисяч вдячних прихожан — світлий бік діяльності “Нового покоління” щедро представлений громадськості. Ця релігійна організація допомагає тим, хто потрапив у біду – людям із залежностями, літнім людям, тим, хто втратив дах над головою. Водночас повідомлення про смерть поставило питання: що насправді відбувається в реабілітаційних центрах церкви.

Історію білоцерківця та інших реабілітантів було оприлюднено в матеріалі телеканалу Суспільне.

Вадим Слєсаренко розповів про загибель його брата Слєсаренко Михайла в центрі.

“У мене є молодший брат. Останній рік він пив кожен день. І його друзі здали в реабілітаційний центр від церкви “Нове покоління”. Його забрали в понеділок і, відповідно, у четвер зателефонували зранку і сказали, що в нього стало серце”, – повідомив він журналістам у першій розмові.

Брат Вадима, Михайло, грав у театральному оркестрі більше 10 років. Йому було 36. Він мав сім’ю і останнім часом зловживав алкоголем. У жовтні 2021 року він потрапив у реабілітаційний центр у Білій Церкві, що на Київщині.

Коли Михайло загинув, рідним повідомили в центрі, що в нього просто зупинилося серце. Так Вадиму казали, допоки не прийшов висновок з результатами розтину.

“Вийшов працівник цього моргу, сказав: “У вас немає зупинки серця, у вас вбивство”. З того моменту моє життя повернулось в зовсім інший бік”, – пригадує Вадим. За його словами, брат був побитий: “Були синці на кожному пальці. На двох руках. Лице було побите”.

Розтин показав, що смерть Михайла могла бути насильницькою. Після висновку керівництво центру вийшло на контакт з Вадимом і змінило риторику. Чоловікові повідомили, що провели власне розслідування і знають, хто вбив його брата. Запевнили, що у Михайла трапився конфлікт з іншим реабілітантом.

Ще за місяць після смерті брата Вадим дізнався від поліції про те, що його брата, ймовірно, забили до смерті. Судово-медична експертиза показала пошкодження внутрішніх органів і кровотечу. У відділку поліції у Білій Церкві чоловікові повідомили ще одну важливу обставину. Михайла побив не реабілітант, а наглядач центру.

Читайте також, Смерть в реабілітаційному центрі: слідчі Білої Церкви виявили зловмисника, який забив до смерті чоловіка.

Під час слідства було проведено декілька експертиз, які виявили на тілі потерпілого тілесні ушкодження, які могли виникнути від понад двадцяти ударів по голові та тілі потерпілого.

Поліцейські встановили, що колишній пацієнт центру для нарко та алкозалежних людей на волонтерських засадах влаштувався туди працювати. Вночі між ним та Михайлом виникла сварка. 43-річний лиходій, проявляючи свою лють, почав наносити численні удари руками та ногами по тілу та голові потерпілого, внаслідок чого завдав тяжкі тілесні ушкодження та перемістив ще живого потерпілого до його ліжка.

На ранок інші працівники центру виявили, що їх пацієнт помер та повідомили про це до поліції. В подальшому співробітники поліції, почали деталізувати обставини тієї ночі, а також всіх осіб, які могли контактувати з потерпілим.

Згодом після проведення відповідних експертиз та слідчих дій, було зібрано беззаперечні докази, які в своїй сукупності вказували, що потерпілий тієї ночі отримав тілесні ушкодження несумісні з життям від дій зловмисника.

На даний час, правоохоронцями за процесуальним керівництвом Білоцерківської окружної прокуратури зловмиснику повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України.

Дружина підозрюваного в вбивстві в так званому “реабілітаційному центрі” на Білоцерківщині.

Що кажуть у церкві

В Україні діє близько 250 центрів “Нового покоління”. Асоціацію цих християнських закладів очолює Дмитро Синько. Раніше він сам проходив реабілітацію у такому центрі, щоб позбутися залежності від наркотиків.

Синько не заперечує наведені факти смертей. Водночас наполягає, що у центрах врятували багато людей: “Ми – не ідеальні, ми просимо допомоги, просимо консультації, ми намагаємося стежити за цим усім. Але зрозумійте, ми ж не з Кабінетом міністрів працюємо. Мені дуже сумно, що так відбувається, що є там один, два випадки. Є. Я працюю над цим, і всі керівники. Намагаємося, щоб цього не було”.

Єпископ Тищенко проігнорував запрошення журналістів на інтерв’ю. А у церкві відмежувалися від діяльності центрів. Там Суспільному відповіли, що готові давати інтерв’ю лише на релігійну тематику. “Реабілітаційні центри – це окремі юридичні особи, діяльність яких контролюють державні органи: податкова служба України, поліція, прокуратура тощо”, – зазначили у “Новому поколінні”.

Але це суперечить фактам, які знайшли журналісти Суспільного. У розпорядженні редакції опинилися записи телефонних розмов одного з керівників центру, якого приховано записувала поліція. Йдеться саме про той центр, де загинув син Алли Цвєткової. Його очолював Олександр Рижков, який вже покинув організацію. Він не лише керував центром, а був регіональним координатором, якому підпорядковувалися заклади на Дніпропетровщині.

Із розмов слідує, що в організації існує чітка ієрархія. Рижков передає в духовне управління церкви інформацію про кількість центрів у його регіоні. А також обіцяє надіслати гроші. “Щодо грошей, чесно кажу, от тільки всім зателефонував, зараз надішлють. Ви мені до кінця тижня дасте час, до наступного? І ми там усе це закриємо”, – говорить він співробітниці церкви.

Крім того, в іншій розмові Рижков каже, що єпископ пильнує діяльність центрів. Після однієї такої зустрічі з ним керівник центру повідомив своєму співрозмовнику, що у церкві розробили єдині правила для реабілітаційних центрів: “Методичку зробимо, за якою навчатимемо людей. Потім треба буде зробити зразковим кожен центр з часом. Працювати на репутацію, інформацію та на результат”.

Контроль держави

Сотні центрів “Нового покоління” в Україні працюють і далі. Там шукають прихисток ті, у кого в якийсь момент життя щось пішло не так. Журналісти навідалися в один з таких будинків у Дніпрі. На подвір’ї — багато іграшок і дитячих речей. У домі разом живуть залежні люди, діти і ті, хто втік від морозу. Загалом близько двадцяти людей.

Усі центри мають бути зареєстровані офіційно – у Міністерстві соціальної політики, розповідає Руслан Ковбаса, керівник директорату з соціального розвитку у Мінсоцполітики. Але чимало з них працюють в тіні. Туди не приїздять перевірки. Їх ніхто не контролює, адже їх нібито не існує. І відповідальності за це теж немає. Нерідко такі заклади виявляють лише тоді, коли трапляється якась трагедія, кажуть у міністерстві.

“Доходить до жахливих ситуацій, коли в одному закладі є різні категорії. Є діти. Були випадки, коли при виявленні була знайдена дитина, яка була у розшуку. Це також. Це – один із найбільш страшних таких моментів”, – каже Ковбаса.

Міністерство, за його словами, ініціює зміни до законодавства: “На сьогодні урядом схвалено три законопроєкти, вже направлено до Верховної ради, і сподіваємося, що депутати підтримують ці проєкти. Вони регулюють три напрямки. Перше – це контроль за діяльністю. Це реєстрація, це, по суті, дозвільні процедури і відповідальність цих суб’єктів – штрафи, стягнення в різних розмірах залежно від того, яка інформація або які дії здійснювалися надавачем соціальних послуг з порушенням”.