«Внутрішня хвороба»

Цей тиждень в інформаційному полі присвячений перш за все не зведенням з фронту, не жахливим картинам руйнації внаслідок регулярних російських атак, не втратам і жертвам війни, а законопроекту №12414, який торкається діяльності НАБУ та САП. А саме протесту проти цього законопроекту, який, на думку учасників акції, мав ліквідувати незалежність антикорупційних органів.

Сотні мінтингуючих, здебільшого молодь, вийшли на громадські акції в Києві на площі імені Івана Франка. ЗМІ і соцмережі створили відповідний резонанс з цієї події. Лавина думок, рефлексій, спекуляцій і позицій «за» чи «проти» документу сфокусували на собі увагу загалу. Інформаційна хвиля вийшла за береги внутрішньополітичного простору. Заголовки, присвячені події, з’явились і в західних ЗМІ. Її, як водиться, підхопили і професійні серфінгісти зі сфери піару. Пішов «двіж», в якому, як це зазвичай буває, миттєво почали шукати своє місце політики, політтехнологи, аналітики, експерти та медійні пророки без яких в будь-якій ситуації з потужним суспільним розголосом ніяк не обійтись. Враховуючи те, що згадана ситуація почала розгортатись блискавично, вкрай швидко, то і темп прийняття рішень чию позицію підтримувати прискорився.

Ракети по мирним містам здебільшого прилітають вночі, а мітинги зазвичай люблять день. І ось в один з таких днів 24 липня на площі Івана Франка до мітингувальників приєдналась… депутатка Мар’яна Безугла з намальованими на планшеті гаслами, чим повеселила обурених від її вчинку людей. Так, виявляється такий оксюморон можливий – веселе обурення, яке одразу ж обросло відповідними жартівливими мемами в інтернеті. Вибачте за тавтологію,  протестувальники почали протестувати проти тої хто вирішила «примазатись» до протесту. І головне – депутатка «протестувальниця» за день до того сама ж проголосувала за згаданий законопроект! Складається враження, що пані Безугла отримує задоволення від такої психологічної напруги, коли прямує в гущу подій очевидно очікуючи на негативну реакцію. Де все кипить, бурлить і бути непоміченим зі статусом депутатки та шлейфом скандалів важко. Це її стихія, в якій можна особливо не переймалась тим про що говориш, на кого в цей раз нападаєш. Головне – акумулювати навколо себе рефлексії, збуджувати суспільний нерв.

Безугла показово демонструє свою байдужість щодо ставлення до себе. Наприклад, виявляючи незнання правових засад, пропонувати позбавити громадянства та арештовувати майно тих військовозобов’язаних, які виїхали за кордон під час війни і не повернулися. А ще повертати жінок, які виїхали за кордон з 2022 року, з Європи на фронт. Звучить, як абсурд. Але ж як звучить цей абсурд!

Або називати публічно жертву російської атаки на цивільний будинок в Києві ухилянтом і виправдовувати його загибель «кармою».  Ганьбитись на «Всеукраїнському Форумі Україна 30» не будучи здатною в прямому сенсі пов’язувати слова і речення в смисловий ряд.

Сьогодні голосувати за закон, а завтра серед галасу виходити в натовп на мітинг проти того, за що вона ж і проголосувала. З голими руками в самий вулик.

А ще системно «кусати» очільників армії. Не як акула, але як настирлива комаха. І не важливо хто перебуває на посаді Головнокомандуючого чи Міністра оброни. Головне – більше галасу навколо себе. Збройні сили України стали для неї полем для діяльності на теренах популістичних обвинувачень, навіть очевидно абсурдних. Її поведінка в інформаційному полі зрештою свого часу призвела до звільнення з посади заступниці голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Інше питання – як вона туди взагалі потрапила?

Безугла має цінний набір рис для тих осіб, яких можна залучати для «тарану» суспільних настроїв. Не кожен здатен на провокативний перформанс, коли можна отримати «картонкою» і не тільки по голові (на цей раз до цього не дійшло – акція показово мирна), бути облитим зеленкою, приниженим останніми словами тощо. Такі персонажі потрібні для інформаційних атак, маніпуляцій на межі фолу. Її ображають – вона сміється у відповідь. Ганьба – її стимул. Скандали, сварки, образи – її природнє середовище. Не важливо що саме вона говорить, а як позиціонує себе.  

Все це стандартний спектр якостей для портрета провокатора. Але чи сама вона обирає собі об’єкти для атак? І чому об’єктом цих нападів здебільшого є ЗСУ? Під час війни, коли здавалось би у всіх притомних українців є один спільний ворог – Росія.

А це вже «інформація для розумів», як сказано в одному радянському шпигунському фільмі.

Нагадаємо, що пані Безугла закінчила зокрема інтернатуру за спеціальністю «Внутрішні хвороби» в Національному медичному університеті. Назва спеціальності змістовна, багатогранна. Адже внутрішні хвороби є не лише в людині, а і в суспільстві в цілому. І є подразники до яких нині особливо чутливе наше понівечене війною  суспільство. В результаті маємо тло для диверсій вже внутрішнього ворога.