Про те як саме падіння долара впливає на економіку країни та життя простих українців у своєму блозі написав український журналіст та блогер Павло Правий:
“Вчора бачив дуже яскраву сцену між двома «пересічними». Пишу на цю тему на «общепонятном», щоб дійшло до тих, хто аплодує падінню долара. Бо насправді все йде до катастрофи.
Отже, банк, табло з курсами валют. Двоє «простих людей» під тим таблом. Один радісно так:
– Дивись, долар все падає і падає! Молодець Зеленський!
Інший похмуро відповідає:
– Та чого тут хорошого? Я з Польщі привіз три тисячі євро. Горбатився, як раб на галерах. І з кожної тисячі євро я вже чотири тисячі гривень втратив. Навесні я б їх на дев’яносто тисяч обміняв при курсі «тридцять», а зараз за них тільки 78 отримаю. Якщо б разом з євро і ціни падали б – хрін з ним, я б з тобою порадів. Але вони, сволота така – ростуть. Навесні я на один євро два з половиною кіло гречки купити міг, а зараз тільки один. Нахрена мені таке щастя?
Що відповідав оптиміст «заробітчанину» я вже не чув. Але тихо порадів ось за цього прозрілого, який ще два місяці тому напевно за «слуг» голосував в надії, що вони йому «зроблять добре». Як казав наш армійський старшина: «Не дійшло через голову – дійде через руки і ноги». Ось воно вже починає декому доходити.
Тим, кому ще не дійшло дозвольте пояснити без хитромудрих фінансово-економічних термінів, по-простому, по-народному, куди ми йдемо.
В принципі, мужик той на своєму особистому прикладі точно описав те, що відбувається з державним бюджетом. Давайте подивимося.
Отже, приблизно 70% надходжень до бюджету йде від експортерів. Це великі і дрібні компанії, які не тільки заробляють країні валюту, але і платять податки, з яких ми отримуємо пенсії (з держбюджету в цьому році повинен бути профінансований дефіцит бюджету Пенсійного фонду в сумі 168,5 мільярда грн), стипендії, зарплати (бюджетники ), виплати на дітей і т.д. і т.п. Звідси платять субсидії на послуги ЖКГ і багато іншого.
Образно кажучи, ці компанії для країни той же, що для окремо взятої родини той мужик-заробітчанин.
Бюджет країни на нинішній рік складався з таким розрахунком, що середній курс долара повинен бути 29,4 грн. А зараз він 24,2 приблизно.
Припустимо, компанія заробила від продажу за кордоном курятини 1 мільйон доларів. Привезла його в Україну. Але ні податки, ні зарплату співробітникам, ні корму для курей, ні електрика, воду і т.д. доларами не оплачують. Потрібні гривні. Їх продають – як ви продаєте на ринку картоху. Тільки для продажу валюти існує така штука як Міжбанківська біржа. Туди зі своїм мільйоном і приходить компанія, як той мужик зі своїми трьома тисячами євро в обмінник.
Якби був курс таким, яким планувався, то компанія отримала б за мільйон доларів 29,5 мільйона гривень. Але при нинішньому курсі вона на обміні «втрачає» цілих 5,3 мільйона.
Але ж зарплати разом з падінням курсу долара не знижуються. А їх потрібно платити. І за електроенергію. І за корм для курочок. І все це з 24,2 мільйона замість 29,5.
У підсумку, прибуток компанії падає, а з нею і відрахування в державну казну, сиріч бюджет.
А бюджет должон виконуватися. Бо треба зарплати-пенсії-стипендії платити, дороги ремонтувати, армію містити, борги віддавати вчасно і багато іншого. А компанія через зниження прибутку податків не кілька десятків або навіть сотень тисяч менше заплатила, ніж планували, коли бюджет складали. А компаній таких багато-багато. І кожна недоплатила. І грошей перестало вистачати на ось це все: зарплати-пенсії-стипендії і далі за списком.
Уявіть собі, що господиня на ті три тисячі євро вже плани склала ще навесні, коли за них можна було 90 тисяч отримати. Скажімо, дачку прикупила, яка коштує 120 тисяч. З них 30 тисяч в квітні як завдаток заплатила, а решта 90 домовилася продавцеві восени сплатити, про що розписку і написала.
І ось прийшла осінь, а мужик з обмінника замість 90 тисяч, як було розраховано, приніс 78. А тут ще непередбачені витрати – дочку терміново заміж віддавати треба, а то вже живіт ні під яким сарафаном не сховаєш. Де решта брати? Правильно – в борг. У банку. Під відсотки. І той борг, і ті відсотки віддавати треба.
Так і в державі. Коли грошей в бюджеті немає (це називається дефіцитом бюджету), а платити зарплати-пенсії-стипендії треба, держава бере гривні в борг. Мужик становить з банком договір, в якому зобов’язується до такого-то часу борг погасити і відсотки по ньому. А держава спеціальні розписки пише. Вони називаються ОВДП – облігації внутрішньої державної позики. І «продає» їх усім бажаючим.
Якщо бажаючих не влаштовує відсотки, які держава пропонує за цими позиками – ніхто ті облігації не купує. А гроші потрібні. Тоді держава відсотки підвищує, поки бажаючі не перебувають. Облігації випускаються з різним терміном погашення (повернення боргів тим, хто їх придбав) – це 1 місяць, 3, 6, 12, а то і все 6 або навіть 10 років. Наприклад, в цьому році ми повинні погасити борги, які свого часу Юлія Володимирівна і Микола Янович на нас повісили.
Але біда в тому, що ці папірці «по кишені» лише тим, у кого є зайві гроші. Це іноземні банки, в тому числі державні, великі фінансові корпорації та інші інвестори, в тому числі і з кіпрських офшорів, тобто наші, рідні олігархи, які в офшори ті мільярди вивели. Вкласти гроші в борг держави набагато вигідніше, ніж тримати їх навіть в офшорах. Іноді в п’ять разів вигідніше.
Але штука в тому, що що інвестори ці заходять з доларом і (або євро), які потрібно продати щоб заплатити за ОВДП в гривнях. А долари – це як картоха. І чим більше їх продають, тим вони дешевші і тим менше куряча компанія платить в бюджет. І в кінці місяця знову дефіцит. І знову треба в борг брати. Тільки що в борг взяли понад 13 мільярдів гривень, за які треба буде розплатитися через 5 років. У липні-серпні в борг взяли 2 мільярди в доларовому евківаленте.
Коло замикається.
Коло цей організувало ще уряд Гройсмана. Ви тоді раділи підвищенню мінімальної зарплати / пенсії і не чули, як тверезі уми критикували цей «соціалізм». А це ось до чого призвело.
Нинішній уряд може розірвати цей страшний коло, який, як куля, котиться разом з нами в прірву. Але для цього існує лише один рецепт: скорочення витрат з бюджету, сиріч його дефіциту. Менше грошей на армію. На поліцію. На зарплати-пенсії-стипендії. У нас в країні 11,5 мільйона пенсіонерів і навіть невелике підвищення пенсій кожному (ті ж 70 гривень, які уряд пообіцяв з 1 грудня) – це додатково 805 мільйонів гривень на місяць.
Це менше грошей на дороги, ремонт шкіл, книги, кіно, безкоштовні ліки, оздоровлення дітей, «чорнобильців» і тисячі інших великих і малих витрат.
Ось чому в проекті бюджету на 2020 рік «зарубали» фінансування українського кіно, дитячих організацій та багато чого іншого. Намагаються скоротити витрати. Але.
Але все це – крапля в морі. Погляньте на проект бюджету. Основні витрати – система освіти, охорону здоров’я, армія, поліція і державний апарат. А там витрати тільки зростуть.
Тобто ні уряд, ні Адміністрація … Вибачте, офіс президента свої апетити не помер Навпаки, зміст президента Зеленського обійдеться в 983,3 мільйона гривень. Майже мільярд. Це на 110 тисяч гривень в день більше, ніж коштував українцям Порошенко.
На прокуратуру – більше. На поліцію – більше. А ще 28 мільярдів щедрою рукою виділено РНБО, яке буде витрачати їх несвідомо на що вважатиме за потрібне. Тобто, просто тирити.
Ну і, підвищення зарплат держслужбовцям на третину.
Причому разом з усім цим бюджет верстається при прогнозованому курсі долара 28,5. Тобто знову таки, прямо з 1 січня куряча наша компанія не буде доплачувати серйозні гроші в бюджет.
Отже, друзі мої «прості українці», перед нами два варіанти розвитку подій.
Перший – тотальне скорочення витрат, заморозка соціальних програм, пенсій, зарплат (в т.ч. бюджетникам і держслужбовцям), скорочення фінансування Зеленського і його «слуг» і т. Д, тобто життя за принципом «По своєму ліжку простягай ніжки».
Друге – продовжувати політику «соціалізму» і сподіватися, що все якимось дивним чином «розсмокчеться» і слухати як Зеленський з Гончаруком розповідають з телевізора про злих «папередніках» і що «життя стає краще, жити стає цікавіше».
Третій: тотальне скорочення витрат на всі і вся, крім витрат влади, на себе, кохану і на поліцію, яка повинна буде … Ну, ви зрозуміли.
У кого які припущення, за яким сценарієм влада зіграє це шоу?
ЗИ. Так, про «папередніках». Чи винні в цій ситуації Порошенко, Гройсман та інші? Без сумніву. З 2018 роки ми жили невідповідно до своїх достатків: підвищення мінімальних зарплат і пенсій вище можливостей економіки, гігантські витрати на інфраструктуру (дороги-Прозоров офіси-школи) і т. П.
Але …
Ох, вже це «але» …
По-перше, вони якось вміли тримати баланс: на початку року задолєженность з погашення ОВЗН становила 9 мільярдів грн, а зараз – 89, якщо мені не зраджує пам’ять.
І по-друге, тоді було передвиборчий час. Вони не могли інакше, бо у нас народ традиційно голосує за популістів. За тих, хто голосніше і більше наобіцяє. Так, то був популізм. Але якби не він – до другого туру замість Порошенко вийшов би інший кандидат і не факт, що зараз президентом не був би Бойко, а в Раді не сиділо б більшість «регіоналів», контрольованих Медведчуком.
За все треба платити. Зараз ми платимо за те, що українці дуже люблять «халяву» і голосують за популістів. Тобто корінь наших бід в нас самих.
Таки справи, друзі. Думай … ті.
Вибачте, що так багато букв.
ЗЗИ: дочитали до кінця? Чудово. Це, швидше за все означає, що ви не належите до бехнадежному “електорату” Зе і його слуг, яких я відразу з кількох причин називаю “буратінами”.
Матеріал взято в Павла Правого.
