31 жовтня відбулось засідання вісімдесят першої сесії Білоцерківської міської ради VІІ скликання, яке провів міський голова Геннадій Дикий.
На розгляд було внесено Подання з вимогою вчинити дії по припиненню підприємницької діяльності за місцем розташування МАФ ” ГРАФ”, тобто розірвати договір сервітуту на виконання земельної ділянки під розміщення МАФ. Однак його в порядок денний сесії не включено, його заблокував юридичний відділ міської ради.
Запит депутата Геннадія Джегура, озвучений від імені групи депутатів міської ради, містив вимогу розірвати договори оренди та скасувати інших дозвільні документи на функціонування закладів, де здійснюється торгівля спиртними напоями на розлив. Зокрема, акцентовано увагу на кафе «Граф», на роботу якого є велика кількість скарг.
З даного приводу міський голова дав протокольне доручення заступнику міського голови та структурним підрозділам розробити проекти рішень щодо розірвання договорів із закладами, де порушують законодавство, здійснюючи торгівлю спиртними напоями на розлив.
Про результати засідання повідомив Віктор Левицький на своїй сторінці у Facebook.
Юристи міської ради повідомили, що в договорі немає пункту про передчасне одностороннє розірвання договору в зв’язку з порушенням правил торгівлі.
Ситуація така: місцева рада уклала з ФОП договір особистого строкового сервітуту на земельну ділянку під ТС, встановленою на підставі паспорта прив’язки. Прокурор у справі оскаржив і рішення ради про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо цієї земділянки, і договір сервітуту. Судом першої інстанції у задоволенні позову прокуратури відмовлено. Суд вважав, що право визначати порядок розміщення ТС надано Мінрегіонбуду і він в межах повноважень затвердив відповідний Порядок № 244, а місцева рада діяла виключно в межах цього Порядку.
А от суди апеляційної та касаційної інстанції з таким висновком не погодились і рішення суду першої інстанції було скасовано, а позов прокуратури задоволено. Чому? Річ у тім, що ніби врегулювавши одне питання (додавши до ЗКУ вид сервітуту для розміщення ТС), законодавець не врахував іншого — самої природи сервітуту.
«Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом».(ст. 401 ЦКУ)
У свою чергу, ст. 98 ЗКУ встановлено, що право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Тож нормами ст. 99 ЗКУ встановлено, що саме власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, у тому числі і для розміщення ТС (малих архітектурних форм).
Тобто земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту, і лише для власників чи землекористувачів цих земельних ділянок. Право власності виникає з моменту його державної реєстрації в ДРРПНМ, а право користування — з моменту реєстрації права оренди (на підставі договору оренди земельної ділянки) чи права постійного користування. Ані власником, ані користувачем у розумінні законодавства власник ТС не був, що для суду стало підставою зробити висновок про відсутність у ФОП права вимоги встановлення сервітуту для розміщення ТС.
У свою чергу, за умовами ст. 8 ЗКУ та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону про МС місцеві ради здійснюють передачу у власність або користування земельних ділянок у порядку, визначеному ЗКУ. А відповідно до ст. 124 та ст. 134 ЗКУ право оренди на вільні земельні ділянки державної та комунальної власності виборюється на конкурентних засадах. І встановлення сервітуту під вже розмішену ТС є, на думку суду, нехтуванням такого порядку. Оскільки ЗКУ має вищу юридичну силу, ніж Порядок № 244, то положення цього Порядку можуть застосовуватись лише за наявності виділеної в установленому порядку у власність або користування земельної ділянки.