Кореспондент АрміяInform поспілкувався з командувачем Об’єднаних Сил ЗС України генерал-лейтенантом Сергієм Наєвим. Тема розмови — події першого року широкомасштабного вторгнення рф в Україну. До вашої уваги інформація про підготовку росіян до вторгнення на територію України, про формування новітньої української школи командирів, а також що потрібно зробити, аби перемогти ворога.
— Не є таємницею, що росія серйозно готувалась до широкомасштабного вторгнення в Україну? Які саме дії ворога підтверджували агресивність його планів?
— Звісно, відтоді як росія окупувала Крим та розв’язала гібридну війну проти нашої держави, що переросло в бойові дії у Донецькій та Луганській областях, широкомасштабне вторгнення рф було лише питанням часу. Ми припускали військове вторгнення, і росія доводила це стрімкою розбудовою власної армії, нарощуванням потужних угруповань військ у прикордонних районах, переоснащенням на новітні зразки озброєння та проведенням стратегічних навчань із залученням усіх військових округів.
Загалом на фоні агресивної політичної риторики та активної російської мілітаризації прояв відкритої російської збройної агресії був неминучим. Про це, по-перше, засвідчували заяви лідерів окупаційних адміністрацій самопроголошених утворень на території Луганської та Донецької областей України, зокрема щодо евакуації населення до Ростова-на-Дону. По-друге, сам про себе говорив факт визнання росією незалежності так званих лнр та днр. По-третє, дуже промовистим стало започаткування офіційного співробітництва рф в оборонній сфері з самопроголошеними республіками, а також надання їм військової допомоги. По-четверте, надання російською радою федерації (на підставі клопотання путіна) дозволу про використання російських військ в Україні. І нарешті — росія не припиняла дії військового характеру довкола наших кордонів.
— Які превентивні заходи було вжито для відсічі російського вторгнення?
— Ми ретельно проаналізували всю здобуту інформацію, зокрема й ту, яка надійшла від країн-партнерів. Підпорядковані підрозділи були приведені в готовність до відбиття збройної агресії.
Крім того, командувач морського командування отримав від нас завдання розпочати підготовку мінних загороджень з метою оборони портів, пунктів базування та десантно-небезпечних ділянок узбережжя.
Близько другої ночі мені надійшла доповідь про те, що на території рб виявлено зліт літака ретранслятора та літака повітряного наведення. Це спостерігалося вперше та було черговою ознакою початку агресії саме
24 лютого.
— У світі скептично оцінювали шанси України витримати удар російської армії. Але ми здивували світ, не лише стабілізувавши лінію фронту, але й звільнивши значну частину окупованої росіянами території. У цьому контексті варто сказати і про розбудову української школи командирів ЗСУ, які переграли розпіарених генералів генштабу росії?
— Я думаю, слід говорити про цілий комплекс заходів. Зокрема, з 2014 року у Збройних Силах України почала створюватись нова система підготовки. Війська готувались з урахуванням досвіду, набутого спочатку в районі проведення АТО, а надалі й під час ведення операції Об’єднаних сил. Більше уваги приділялось вмінню командирів усіх рівнів самостійно ухвалювати рішення.
Було організовано проведення батальйонних тактичних навчань з бойовою стрільбою, запроваджено систему бригадних тактичних навчань. Навчання проводились в умовах, максимально наближених до бойових, з урахуванням поточної обстановки на фронті. Усе — на основі стандартів, які ухвалені у країнах-членах НАТО.
На перший план вийшло вміння воювати не кількістю, а якістю; не числом, а вмінням.
І найголовніше — на відміну від радянської школи, де підлеглим ставлять завдання виконати наказ за будь-яку ціну — у Збройних Силах України командир має право сам ухвалювати рішення під час бою, залежно від ситуації, що склалася, якщо його рішення не ставить під загрозу виконання основного завдання.
Також відмінністю від радянської форми навчання є те, що планування на всіх рівнях організовується не за принципом пройти всю програму підготовки за будь-яку ціну. Навчання плануються з урахуванням уже набутих спроможностей. При цьому зосереджуємо увагу на набутті нових знань та навичок, необхідних для загальної перемоги на полі бою. Зокрема, у рамках командирської підготовки навчаємо пошуку нових нестандартних рішень, вмінню мислити творчо, проявляти розумну ініціативу, обґрунтовано ухвалювати управлінські рішення, і найголовніше — нести персональну відповідальність за ці рішення.
За цей час вдалося підготувати сильну українську школу командирів: від командирів відділень — до вищого військового керівництва. Мобільність і висока мотивація, винахідливість і вміння своєчасно ухвалювати рішення стали одним із ключових факторів, які засвідчили успішність школи командирів ЗСУ.
Вони набули неоціненного бойового досвіду ведення бойових дій та мали змогу, як кажуть, понюхати пороху безпосередньо в боях на Донбасі. Отож у 2022 році наші генерали і офіцери зустріли ворога вже підготовленими до ведення широкомасштабних бойових дій.
— Чи можете згадати людину або історію з передової, яка Вас вразила особливо?
— Безумовно, таких випадків безліч.
Наприклад, події на Ізюмському напрямку. Наприкінці квітня противник докладав багато зусиль щодо захоплення населеного пункту Довгеньке. Його обороняла десантно-штурмова рота 95-ї окремої десантно-штурмової бригади під командуванням капітана Євгена Юрчака. Під час бою бійці використали військову хитрість. У результаті частина ворожих танків підірвалась на протитанкових загородженнях, а частина була знищена з гранатометів, у той час як піхота противника була відсічена та знищена.
Наприкінці травня 14-та окрема механізована бригада отримала завдання щодо оборони визначеної смуги неподалік населеного пункту Берестове. Командир одного з батальйонів майор Андрій Мороз мав зайняти Берестове до 20:00. Але, врахувавши обставини, він ухвалив рішення зайняти населений пункт на 14 годин раніше. Надалі з’ясувалося, що це дозволило підготувати оборону та взяти під контроль усі панівні висоти. Отже, коли о четвертій ранку противник спробував штурмувати населений пункт, він зіткнувся з масштабним опором і не зміг здолати оборону наших військ.
У ті ж дні 24-та окрема механізована бригада під командуванням полковника Романа Мамавка виконувала завдання з оборони смуги, до якої входив населений пункт Ниркове. Офіцер, вдавшись до військових хитрощів, створив умови, щоб спочатку заманити противника в центр населеного пункту, а потім знищити його перехресним вогнем.
Ці приклади — лише невелика частина історій бойової відваги та мужності, які демонструють наші воїни в боротьбі за свободу та незалежність Батьківщини.
— Які головні висновки зроблено за рік великої війни з росією?
— Як показав досвід, «другій армії світу» можна не тільки успішно протистояти, а й перемагати її. Проте для цього необхідно мати навчений та мотивований особовий склад, який рішуче та впевнено діє навіть попри чисельну перевагу противника. І це стало фактом уже з перших днів широкомасштабного вторгнення рф.
Більш сучасні високоточні зразки озброєння та військової техніки дозволяють завдавати значних втрат противнику. Тому конче важливо мати високоточну зброю всього спектра дії (тактичного, оперативного та стратегічного) та різних видів базування і боєприпасів до неї в достатній кількості.
Застосування високоточної зброї неможливе без наявності ефективних засобів розвідки. Нині ефективно себе показали безпілотні літальні комплекси, які здатні передавати інформацію в реальному часі, а також корегувати вогонь засобів ураження. Деякі з БПЛА можуть самі діяти як засоби ураження, тобто вести розвідку та за її результатами одразу вражати виявлені цілі.
Ефективно себе показала високоточна зброя вітчизняного виробництва. Передусім — це протитанковий ракетний комплекс типу «Стугна» з дальністю ураження до 5 км, тактичний ракетний комплекс «Вільха» з дальністю дії по наземних цілях до 100 км, протикорабельний комплекс «Нептун» з дальністю ураження надводних цілей до 300 км.
Крім цього, налагоджено постачання іноземних зразків озброєння, таких як протитанкові ракетні комплекси типу Javelin, артилерійські системи калібру 155 мм Cаesar французького виробництва, М777 американського виробництва, Кrab польського виробництва, PzH 2000 німецького виробництва тощо, а також РСЗВ HIMARS, MLRS-270 з дальністю дій до 80 км.
Але для більш ефективного протистояння та звільнення окупованих територій держави нам необхідно мати зразки озброєння з більшою дальністю ураження військових об’єктів противника (до 500 км).
Росіяни завдають авіаційних та ракетних ударів по території нашої держави, вдаючись до різної тактики застосування засобів повітряного нападу. Без побудови сучасної системи протиповітряної оборони неможливо забезпечити прикриття пунктів управління, районів базування високоточної зброї та об’єктів цивільної інфраструктури. Отже, нам необхідно мати парк сучасних засобів радіолокаційної, радіотехнічної розвідки, зенітних ракетних комплексів різної дальності дії та сучасну винищувальну авіацію.
Для успішного застосування сучасного озброєння і військової техніки надважливо мати навчений особовий склад, який пройшов усі етапи військової підготовки.
Водночас, як відомо, успіх на полі бою залежить не тільки від підготовки особового складу, але й від злагодженості його дій у складі підрозділів та військових частин. Тому упродовж року велика кількість військовослужбовців ЗСУ проходили навчання поза межами нашої країни та опанували навички поводження з іноземними зразками озброєння і військової техніки.
Окремим пунктом стоїть питання розвитку Військово-Морських Сил ЗС України, без яких охорона та оборона морських кордонів та захист інтересів держави в територіальних водах та виключній морській економічній зоні Чорного моря неможлива. Нині Військово-Морські Сили отримали на озброєння сучасні протикорабельні крилаті ракети, які змогли зупинити безкарне панування кораблів рф уздовж чорноморського узбережжя України.
Для подальших ефективних дій на морі нам необхідно розбудувати сучасні, збалансовані ВМС, які мають на озброєнні кораблі (катери) різних класів та типів, протикорабельні ракетні комплекси берегового, морського базування великої дальності ураження, морську авіацію, сили та засоби для дій в підводному просторі.
