Вибори у Білій Церкві: хто з ким і куди йде

Вибори… А це означає, що з’явилося безліч спеціалістів, які дають свої припущення на те, хто з ким і куди піде.

Одні посилаються на джерела у міськраді (неначе там хтось колись казав правду), інші на особисті знайомства з депутатами (ніби депутати у нас ніколи не брешуть), а реальні фігуранти майбутнього виборчого процесу принишкли, мовчать і повільно, проте дієво розширюють піар власних осіб, набираючи популярності у мережі (до прикладу, депутати Коробенко і Ковальова, які лише зараз гучно про себе заявили).

Маючи досвід у виборах і передвиборчих кампаніях понад двадцять років та вхожість до партійних осередків майже всіх існуючих партій, хочу і я додати щось із цього приводу. Просто, аби розставити крапки над Ї і щоб мої земляки (хоча б та частина) мали правильне розуміння процесів.

По-перше, «слуги народу» зрозуміли, що Киришун звичайно класно вписується в компанію Дубінського – обидвоє чорняві і брутальні, у одного мама любить швидкість, а інший жодного разу не виказав своєї позиції щодо патріотичних питань, як от війна з Росією чи питання мови в Україні. Тож Дмитро Киришун досить незрозумілий для більшості білоцерківців, бо ми є патріотичним містом (і не треба зараз про пройдисвітів і заїжджих, поїдьте у близький Житомир і побачите, що Біла Церква фактично бандерівська у порівнянні з ним). Отже, розігруватиметься інша карта у вигляді нетоксичної і симпатичної Наталії Бігарі. Вона вже абсолютно офіційно відмовилась від «Голосу» і майже домовилась зі слугами. Токсичності в ній немає, зате є гроші, які вона вирішила вкласти в більш розкручений проект, ніж «Голос». Ну Бог в поміч, як той казав. Те, що скакати по партіям нормально, і риба шукає де глибше, а людина – де краще, ще ніхто не відміняв.

По-друге, весь політичний збрід, який аж пищить, так хоче бути біля корита – збереться під крилом Василя Хмельницького – який врешті зробив правильний вибір і почав кришувати місцеву «Батьківщину». Тобто всілякі Королі, Савчуки, Гейли, Поляруші і Беркути (але про Беркута не факт, бо ми ж пам’ятаємо, як Юля не прийняла від нього букет, збивши цим Беркута з польоту), підуть цього разу від «Батьківщини». І це погано, бо Юлін електорат у Білій Церкві непорушний, як льодовики Антарктиди (ще непорушніший, бо льодовики потроху тануть). І вони не стануть розбиратися, яких політичних підкупнів, регіоналів в першу чергу, прихистив Василь під крилом Юлі. Там основний критерій відбору – щоб з депутатом можна було домовитись.

По-третє, ЄС набирає обертів. Шкода тільки, що в нашій місцевій ЄС дотепер був такий контингент, який не лише крав безбожно, а й не мав ніякого розуміння про агітацію, економлячи (читайте – крадучи) кошти на передвиборчу. Хоча в цій кампанії будуть такі нетоксичні люди, як громадський активіст Сашко Чорний і спортсмен Назар Коваленко. Втім навряд чи до них прислухатимуться більше, ніж до Хвичі Мепарашвілі (який жодного слова державною мовою не вимовить) і Джегура (завдяки якому місто тепер має продані райрадою ділянки землі посеред наших масивів Піщаний та Таращанський). Але це наразі менше зло, порівняно з Батьківщиною.

По-четверте, Юрій Москаленко нарешті зрозумів, що періодичні дзвінки до Дикого з акцентуванням уваги на нагальних проблемах – це звичайно працює, але і Дикий нічого не може зробити без підтримки міськради. А також те, що контролювати мерів легше, маючи чоловік п’ятнадцять на депутатських кріслах. І Юрій вирішив збирати команду під егідою однієї з партій, яка ще не зашкварилась – «Голос».  Головою білоцерківського осередку Кіра призначила Андрія Сергана – волонтера і підприємця, який завжди себе показував як прихильник патріотичного, проукраїнського та демократичного розвитку міста.

В команді будуть лише ті люди, які допомагають фронту, мають чітку позицію, роблять реальні справи для міста. А ідейним натхненником буде Юра, який має настільки непохитну і чисту репутацію, що може лише на ній провести свою команду в міськраду.

Також проукраїнською, але дешо обосібленою позицією славиться «Свобода».

Хоча особисто для мене, єдиним гідним чоловіком в цій команді є Вадим Кошель, свободівець з виглядом американського кокер-спаніеля, серцем лева і великим та щирим бажанням робити Білу Церкву кращою (він єдиний не дозволяв собі ігнорувати бюджетні питання, які не голосувала “Свобода”, якщо не виконувались її забаганки.

Ну і нарешті, діючий мер. Достеменно невідомо, чи піде він на вибори. Але якщо в нього є хоч краплина совісті і амбіції довести розпочате до кінця – має йти. Альтернативи йому немає і якщо він піде з гідною командою (а не такою, як в самонемічі, яка розвалилася при перших же непорозуміннях) і (саме головне) з командою, яка не проплачуватиметься олігархами (а не так, як минулого разу, коли ціла агенція стратегічного розвитку і декілька заступників були на оплаті Хмельницького) – має всі шанси пройти і виховати за п’ять років гідного наступника. Кажуть, що він декілька разів вів перемовини з «Голосом» – достойний вибір, підтримаю. Дикий з Москаленком зроблять для Білої Церкви набагато більше, ніж будь-яка інша комбінація.

Ось так шановні земляки! Починайте думати вже!

Білоцерківський Всезнайко.