СЕС реанімують? 29 березня – річниця лівквідації санітарно-епідеміологічної служби

Уряд ліквідував Державну санітарно-епідеміологічну службу 29 березня 2017 року, оскільки її подальше функціонування на їх думку було недоцільним. Про це свідчить постанова КМУ від 29 березня № 348.

В колишньому уряді пояснили ліквідацію тим, що служба надто корупційна та не виконує необхідних функцій. А ідеологом ліквідації санітарно епідеміологічної служби була колишній міністр охорони здоров’я Уляна Супрун.

Наступниця Супрун Зоряна Скалецька “вижила” згодом з МОЗ головного інфекціоніста Ольгу Голубовську, чим ще більше поглибила кризу напередодні епідемії.

“Попередній міністр Скалецька прибрала найкращого нашого спеціаліста (інфекціоніста — ред.) — Ольгу Голубовську. Вона була радником. Скалецька тоді сказала, що не може бути двох міністрів. Я розумію, чому. Тому що Голубовська — це людина зі своєю думкою і зі своєю позицією. Вона одна із небагатьох працюючих професорів, яка намагалась врозумити Супрун”, — розповів президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман.

Нині у керівництві МОЗ лише одна людина, яка розуміє роботу епідеміологічної служби — Віктор Ляшко.

Наразі до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов про визнання протиправними та нечинними окремих пунктів постанови Уряду, якою було ліквідовано Державну санітарно-епідеміологічну службу. Про це повідомила пресслужба суду. Зокрема, йдеться про положення п. 2, 3 і 4 постанови КМУ №348 від 29 березня 2017 р. “Деякі питання санітарно-епідеміологічної служби”.

На думку позивача, ліквідація компетентного органу з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення унеможливлює реалізацію положень ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», сприяє їх поширенню та порушує конституційні права громадян на охорону здоров’я і життя, як найвищу соціальну цінність.

Наразі вирішується питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Після спалаху коронавірусу у світі Рада нацбезпеки і оборони України звернулася до Кабінету міністрів України з пропозицією відновити діяльність санітарно-епідеміологічної служби.

Зараз в уряді не виключають три моделі роботи колишньої СЕС. Перша – передати усі функції у розпорядження МОЗ, друга – до Держпродспоживслужби, третя – розподілити функції між МОЗ та Держпродспоживслужбою, подібно до того, як це є зараз. Також в уряді є проект постанови, яка визначає роботу головного санітарного лікаря.  

«Тимчасово, до внесення змін до законодавства, уповноважити заступника Міністра охорони здоров’я Ляшка Віктора Кириловича. Здійснювати повноваження, які належать до компетенції головного державного санітарного лікаря України в частині повноважень з епідеміологічного нагляду (спостереження), а також повноважень щодо запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, окрім заходів державного нагляду (контролю) та надання документів дозвільного характеру», – зазначається у проекті постанови уряду.  

Наразі на головного санепідеміолога покладено обов’язки по призначення санепідеміологів у регіонах.

Депутати Закарпатської облради ініціюють невідкладно відновити Державну санітарно-епідеміологічну службу України, а також міські, районні та обласні санепідстанції. Відповідне рішення «Про Звернення Закарпатської обласної ради щодо негайного відновлення Державної санітарно-епідеміологічної служби України» ухвалено на позачерговій сесії Закарпатської обласної ради, яка відбулася 18 березня 2020 року.

У документі наголошується, що Всесвітня організація охорони здоров’я визнала спалах нового коронавірусу SARS-CoV-2 (COVID19) пандемією. Закарпаття, яке межує з чотирма країнами, попадає у зону особливого ризику, відтак громадськість краю та депутатський корпус обласної ради глибоко стурбовані тривожними показниками поширення інфекції і серйозністю загроз здоров’ю і життю громадян, враховуючи катастрофічне становище у медичних закладах системи охорони здоров’я України в умовах складних процесів реформування галузі.

Сьогодні через загрозу вірусної інвазії держава жорстко тестується на здатність забезпечити конституційне право громадян на захист і збереження здоров’я. І недалекоглядність у прийнятті урядових рішень може призвести до страшних наслідків. Зокрема йдеться про ліквідацію Державної санітарно-епідеміологічної служби України внаслідок грубого порушення Конституції та законів України.

Усе це створює критичні й невідворотні ризики поширення масових інфекційних та неінфекційних захворювань (зі значним зростанням смертності) серед населення України через протиправну ліквідацію законних механізмів реагування на них.