Використовуючи цей сайт, ви погоджуєтеся з Політикою конфеденційності
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Post Type Selectors
Біла Церква – БЕЗ ТАБУ > Останні публікації > Новини > Президент вручив медаль «Захиснику Вітчизни» білоцерківцю Олександру Архипенку
Президент вручив медаль «Захиснику Вітчизни» білоцерківцю Олександру Архипенку
Середа 29 Липня, 2020

24 липня старший сержант із Білої Церкви, який працює на заводі “Rosava”, отримав Військову державну нагороду – медаль «Захиснику Вітчизни» особисто від президента України.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Олександру Архипенку президент Володимир Зеленський вручив Військову державну нагороду – медаль «Захиснику Вітчизни».

Вручення відбулося під час зустрічі з представниками Ради резервістів Збройних Сил України, де крім нагородження 8 бійців, обговорювалися зміни до законодавства, які стосуються військового резерву.

– Було приємно, що президент Зеленський виділив у своєму графіку час і особисто нагородив нас, потис руку і подякував за службу, – розповідає про візит в Офіс Президента України Олександр. – Та для мене найбільша нагорода це те, що я повернувся живим. Адже в тому світі обстрілів, окопів і смертельної небезпеки нерідко життя висить на нитці. Починаєш вірити у ангелів-охоронців.

Як повідомила пресслужба заводу “Rosava”, Олександр працює складальником покришок з 2007 року у складальному цеху на дільниці ВВГШ.

У 2008-ому підписав контракт з 72-ою окремою механізованою бригадою на Службу у військовому резерві. Раніше, у 1996/98 роках, проходив військову службу у Національній гвардії України. Має вищу освіту: закінчив БНАУ за спеціальністю менеджер економіст. До армії займався воєнно-прикладним багатоборством, кандидат у майстри спорту. Має власний рекорд по розборці/зборці автомату Калашникова – 22 секунди.

– У квітні 2014 року мені зателефонували з військкомату і я, згідно правил з`явився в частину. Спочатку збори тривали 10 днів, потім їх продовжили на 40, а далі був рік, який я провів на Сході нашої країни. Входили поступово, готувалися, – розповідає сержант Олександр. В АТО він був стрільцем у складі резервної групи з 12 чоловік.

– Спочатку нас відправили в Запорізьку область на кордон з Донеччиною, далі переміщалися по блокпостам до Волновахи аж до моменту, коли отримали наказ їхати на кордон з Росією. Це була операція «Кордон». Суть полягала в перекритті і контролі кордону, розділенні навпіл Донецької і Луганської областей. Все було успішно, аж до запровадження режиму тиші. В перший же день нас обстріляли. Обстріли з боку противника не припинялися майже ніколи. Також нашим завданням було супроводжувати колони в зонах прориву, де йшли бої. На той час було діючих три бригади швидкого реагування: 72-га, 79-та і 24-та. Одного разу поступила інформація про зафіксований рух біля Червонопартизанська. Перевірили і знищили щільним вогнем противника, який готував засідку. Після зачищення території знайшли багато зброї, російських документів, мін та боєприпасів.

У березні 2015-го Олександр повернувся в Білу Церкву і вийшов на роботу. Вдома на нього чекали дружина Наталія і 14-річний син Олег.

– Мені подобається моя робота: дружній колектив, офіційне гарантійне працевлаштування, хороший соціальний пакет і достойна для нашого міста зарплата.

До того ж, знаючи мої зобов’язання перед державою, мене без проблем відпустили з ROSAVA у відпустку на цілий рік, зберігаючи за мною місце, а також допомогли з маскувальною амуніцією, яка була в дефіциті.

Після повернення з фронту Олександр потрапив у резерв першої черги. Тож за потреби готовий упродовж 24 годин стати на захист країни. Був обраний головою ради резервістів 72-ої бригади. Декілька разів на рік їздить у Генштаб, проходить підготовку. Раніше був представлений до ордену «За мужність», який не може отримати вже 5 років. Через плутанину в ініціалах, а саме по батькові, його нагороду віддали іншому бійцю однофамільцю.

– Війна залишила в мені глибокий слід, навчила цінувати життя, змусила переосмислити своє відношення до сім’ї та відносин, – ділиться Олександр.

– А нагороди, в основному, для сина, щоб він бачив, яким має рости чоловік. Я для нього приклад, як і мій батько був для мене.

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Post Type Selectors