Медузи, високі ціни та “хамський” сервіс: як “вмирають” українські курорти Азовського моря

Українські морські курорти відчувають підвищений інтерес через коронавірус, але ця ситуація зміниться з відкриттям кордонів.

Популярність українських курортів на Азовському морі минулого року різко зросла через пандемію COVID-19 та закритих кордонів. Правда, власники готелів і орендарі пляжів самі “вбили” попит поганим сервісом, високими цінами та небажанням щось міняти.

Про це пише РБК-Україна.

Цього року в пік високого сезону середнє завантаження готелів на курортах Азовського моря не перевищує 30-50%. До цього призвели кілька факторів: високі ціни, природні чинники – медузи, комарі,”морські блохи”, відсутність сервісу та інформаційної політики, а також податковий та адміністративний тиск.

Високий попит минулого року та бажання заробити зіграли з власниками готелів злий жарт. Ціни на морський відпочинок злетіли, а за кордоном якщо не знизилися, то залишилися колишніми. Завдяки цьому, наприклад, та ж Болгарія більш приваблива для відпочинку, ніж Арабатська стрілка.

Наприклад, квартира-студія в 40 кв.м. в 150 метрах від моря в Болгарії з видом на гори, басейнами, тенісними кортами та парковою зоною коштує близько 1000 гривень на добу. У той час як мінімально схоже житло на Арабатській стрілці або в Кирилівці коштує в середньому від 1500 гривень за номер.

Таким чином, турист, у якого є гроші, вибере Болгарію для відпочинку, а ось турист, який звик відпочивати економно, просто не зможе собі дозволити відпочинок в Україні.

Не покращує ситуацію і природа. Нашестя медуз, комарів або “морських бліх” тільки забивають цвяхи в труну українського туризму. Якщо питання з медузами вирішити швидко не вийде, тому що їх навала обумовлена багатьма факторами, які змінити силами курортників фактично неможливо, то тих же комарів можна вивести досить швидко. Правда, для боротьби з комахами доведеться витратитися.

Низький рівень сервісу та небажання змінювати цю ситуацію ще один фактор, який відлякує туристів. Адже нікому не хочеться заплатити пристойну суму грошей, але не отримати елементарного сервісу. Замість того, щоб працювати на перспективу, багато готельєрів вважають за краще перебиватися одноразовим прибутком. Наприклад, був випадок, коли через навалу медуз в морі неможливо було купатися, а власник одного з готелів ввів плату за користування басейном.

Відсутність інформаційної політики курортів далеко не останній фактор, який “вбиває” український морський туризм. Блогери, які бажають хайпанути, та негативна інформація в ЗМІ відбиває у потенційних відпочивальників бажання їхати на Азовське море.

Податковий та адміністративний тиск також не сприяє розвитку українських курортів. Хорошому готелю потрібен хороший персонал, але ніхто не погодиться працювати три місяці в році, а решту часу сидіти без грошей, тому людям необхідно платити хоча б мінімальну зарплату. Є вихід – сезонний персонал, який часто не дає якісного сервісу.

В середньому один співробітник обходиться підприємству в більш ніж 15 тисяч гривень на місяць, з яких близько 5000 гривень – податки на фонд оплати праці, то річна витрата на одного співробітника становить понад 180 тисяч гривень. При цьому необхідно платити інші податки та збори. У підсумку витрати настільки високі, що готельєри не можуть собі дозволити низькі ціни та хороший сервіс.

Таким чином, без постійного високого попиту українські курорти просто не виживуть, а його не буде через високі ціни та поганий сервіс.