Добровольці Білої Церкви першими надали допомогу деокупованим районам Київщини

Київська область – одна з перших прийняла на себе удар загарбників. Ворог йшов на українську столицю з півночі, несучи смерть і руйнування. Військові дії в регіоні тривали понад місяць. 15 громад Вишгородського, Бучанського та Броварського районів опинилися під окупацією.

Сили Оборони дали гідний відсіч ворогу, і вже 2 квітня 2022 року українці дізналися, що Київщина звільнена від загарбника.

Добровольці Білої Церкви першими надали допомогу деокупованим районам Київщини.

Олександр Терещенков — військовослужбовець ЗСУ, а до початку збройної агресії очолював управління містобудування та архітектури БЦ міської ради, організував добровольців для розбирання завалів та розчищення деокупованих районів Київщини.  36 добровольців працювали за покликом серця. Вони першими повезли технічну воду у звільнені райони.

Міст Вижгород — Хотянівка був  зруйнований російськими агресорами 25 лютого. Тож, напрямок до селища Хотянівка на лівому березі Дніпра заблоковано.

Олександр запропонував знаному фахівцю Івану Соломасі взятись за цю справу.  Часу на роздуми не було. Іван Васильович має будівельну компанію й розпочав власними силами відновлювати міст. Техніку для будівництва залучав свою, а будівельними матеріалами забезпечувала місцева влада. У короткий термін відбудували важливу транспортну споруду  —  міст звели  за місяць.

До роботи долучився його син Ігор – керівник технічної компанії. Він із земляками розчищали місцевість, допомагали місцевим жителям. Найтяжче було знаходити тіла загиблих, а особливо дітей.

Одним із завдань хлопців було звільнення дороги від спалених та розстріляних автівок, а їх було чимало. Саме цей відрізок роботи взяв на себе Ігор Соломаха. Так створилося кладовище автомобілів, що у м.Буча.

Команда Білоцерківських добровольців заходила відразу після звільнення районів Київщини. Хлопці знали, що працюють на Перемогу.

Україна щодня, щохвилини перемагає на різних фронтах — безпосередньо зі зброєю в руках, на волонтерській ниві, на інформаційному полі, перемагає тоді, коли ми жертвуємо гроші, час, серце для Перемоги. І ми не сумніваємося: одного дня це неодмінно станеться. Україна переможе. Ми будемо всі разом її відбудовувати, так само, як нині допомагаємо наближати перемогу.